Дуоденальне зондування

Дуоденальне зондування

Навчальна мета: уміти ввести дуоденальний зонд у дванадця­типалу кишку; отримати порції жовчі А, В, С; надати допомогу в разі можливого ускладнення.

Виховна мета: усвідомити значення ретельної підготовки хво­рого до дуоденального зондування.

Початковий обсяг знань: знати мету дуоденального зондуван­ня; протипоказання до проведення дуоденального зондування; як підготувати хворого до дуоденального зондування.

Оснащення:

1) стерильний дуоденальний зонд;

2) штатив із пробірками;

3) лоток;

4) стерильний шприц ємкістю 10 мл;

5) ентеральні подразники: 33 % розчин магнію сульфату — 50 мл; 40 % розчин глюкози — 50 мл; 40 % розчин ксиліту або сорбіту — 50 мл; оливкова або кукурудзяна олія — 50 мл; два сирих жовтки курячих яєць;

6) пітуїтрин — 5 ОД (парентеральний подразник);

7) 10 % розчин кальцію хлориду в ампулах;

8) грілка з теплою водою;

9) валик із ковдри або подушка;

10) рушник, фартух із пластикату, гумові рукавички;

11) клейонка;

12) низький стільчик.

Мета дуоденального зондування: дуоденальне зондування про­водять з діагностичною метою: в отриманих порціях жовчі визна­чають наявність запальних елементів, паразитів, жовчного піску тощо. Крім цього, дуоденальне зондування є лікувальною проце­дурою. Звільнення печінкових ходів і жовчного міхура від жовчі сприяє усуненню застійних явищ у жовчних шляхах, що запобі­гає утворенню конкрементів у жовчному міхурі та подальшому розвиткові запального процесу.

Протипоказаннями до проведення дуоденального зондування є: гострий холецистит, загострення виразкової хвороби шлунка, два­надцятипалої кишки, звуження стравоходу, спричинене пухлиною або рубцями, варикозне розширення вен стравоходу.

Підготовка хворого до дуоденального зондування

За 2 — 3 дні до обстеження потрібно вилучити з раціону хворо­го продукти, які призводять до виникнення метеоризму: капус­ту, картоплю, молоко. Напередодні йому дають атропін у краплях (10 крапель 0,1 % розчину атропіну сульфату). Дуоденальне зон­дування проводять натще.

Послідовність дій під час виконання процедури

Уведення дуоденального зонда у дванадцятипалу кишку

1. Процедуру здійснюйте в гумових рукавичках і фартусі.

2. У дохідливій формі поясніть хворому необхідність та по­слідовність проведення процедури.

3. Визначте відстань, на яку треба ввести зонд. У положенні стоячи виміряйте у хворого відстань від пупка до різців (ця вели­чина відповідає першій позначці на зонді) і додайте відстань від різців до вушної часточки або довжину долоні (відповідає другій позначці на зонді).

4. Хворого посадіть на кушетку.

5. Чисто вимитими руками візьміть зволожений водою сте­рильний зонд. Правою рукою — на відстані 10 — 15 см від оливи, лівою — підтримуйте вільний кінець зонда.

6. Уведіть оливу за корінь язика, запропонуйте хворому зро­бити кілька ковтальних рухів і глибоко дихати, а в цей час просо­вуйте зонд у глотку. Якщо з’явилися позиви до блювання, хворий повинен припинити ковтання, губами затиснути зонд і глибоко дихати через ніс.

7. Хворий ковтає зонд повільно, щоб він не скрутився.

8. Коли зонд досягне шлунка (це відповідає першій познач­ці на зонді), перевірте його положення шляхом аспірації вмісту шприцом. При цьому в шприц надходить світлий вміст шлунка з кислою реакцією (змочений лакмусовий папірець червоніє).

9. Потім хворий ходить по кімнаті й поступово протягом 30 хв ковтає зонд до другої позначки. Олива зонда повинна пройти че­рез воротар шлунка.

10. За допомогою повітряного поштовху визначте місце зна­ходження зонда. Покладіть хворого на спину і за допомогою шпри­ца введіть 10 см3 повітря. Якщо хворий відчує поштовх у право­му підребер’ї, це означає, що олива знаходиться в дванадцятипа­лій кишці. Якщо поштовх хворий відчуває в надчеревній ділянці, це означає, що зонд скрутився і знаходиться в шлунку. У такому разі відтягніть зонд до першої позначки і запропонуйте хворому знову поступово ковтати зонд до другої позначки.

11. Покладіть хворого на правий бік на кушетку без подушки, під голову підстеліть рушник, під таз покладіть валик, а під праве підребер’я гарячу грілку.

12. Нижче від рівня розташування хворого на низькому стіль­чику або спеціальній підставці встановіть штатив з пробірками, лоток і шприц.

13. У разі потрапляння оливи в дванадцятипалу кишку із зон­да самостійно виділяється рідина жов-туватого кольору. Зовніш­ній кінець зонда опустіть у пробірку. Перші порції жовчі мутні, оскільки вони містять домішки шлункового вмісту. Потім виді­ляється прозора рідина світло-жовтого кольору лужної реакції. За 20 — 30 хв виділяється близько 15 — 40 мл першої порції (А) вмісту дванадцятипалої кишки.

Якщо ви впевнені, що зонд знаходиться в дванадцятипалій кишці, а жовч не виділяється, то введіть підшкірне 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, який сприяє розкриттю сфінктера за­гальної жовчної протоки.

14. Для одержання порції В (міхурової жовчі) через зонд по­ступово за допомогою циліндра шпри-ца введіть один з ентеральних подразників (50 мл 33 % розчину магнію сульфату, підігріто­го до 38 °С, оливкову або кукурудзяну олію, 40 % розчин глюкози або ксиліту) і накладіть затискувач, хворий при цьому лежить на спині протягом 10 хв.

Подразником може бути 5 ОД пітуїтрину, уведеного внутріш­ньом’язово.

15. Потім покладіть хворого знову на правий бік, відкрийте зонд, і з нього почне надходити більш густа і в’язка жовч темно-оливкового кольору. У нормі вона виділяється у кількості 50 — 60 мл протягом 20 — 30 хв.

У разі застійних явищ у жовчному міхурі порція В може збіль­шуватися і, навпаки, у разі хронічного холециститу кількість жовчі цієї порції може зменшуватися.

16. Після другої порції з’являється печінкова жовч — пор­ція С. Вона світло-лимонного кольору, прозора, без домішок.

17. Після одержання третьої порції витягніть зонд.

18. Позначте пробірки з жовчю (А, В, С) і відправте до лабо­раторії якомога швидше у зв’язку з продовженням дії ферментів, які руйнують клітинні елементи. Дуоденальний вміст відправте до лабораторії в спеціальному ящику — контейнері.

Запам’ятайте!

1. У разі появи крові в дуоденальному вмісті зондування при­пиніть і повідомте лікаря.

2. Розчин магнію сульфату не всі хворі сприймають добре: у одних виникає біль у правому підребер’ї, у інших — пронос. У та­кому разі 33 % розчин магнію сульфату слід замінити на інший ентеральний подразник. Розчин магнію сульфату також не реко­мендується призначати хворим з колітами зі схильністю до про­носів.

3. Якщо немає можливості відправити порції жовчі до лабо­раторії, додайте в кожну пробірку 5 — 8 крапель 10 % розчину фор­маліну, який припиняє дію ферментів.

4. Якщо перше зондування не дало позитивних результатів, то перед повторним зондуванням протягом трьох днів хворий при­ймає один раз на ніч по 6 крапель 0,1 % розчину атропіну сульфа­ту за призначенням лікаря.

Надання допомоги у разі можливого ускладнення. Концентрова­ний (33 %) розчин магнію сульфату спричинює не тільки випорож­нення жовчного міхура, але й сильно подразнює центри вегетатив­ної нервової системи, у результаті чого у хворих може спостерігати­ся слабкість, запаморочення, серцебиття, зниження артеріального тиску. У такому випадку хворому введіть внутрішньовенно повіль­но 10 мл 10 % розчину кальцію хлориду, який є антагоністом маг­нію сульфату.



Source: StudFiles.net


Добавить комментарий